Популярне

Почаїв

Почаїв, розташований на одній з високих Кременецьких гір, уперше згадується 1450 р. Згодом він став належати Крем’янецькому замку, а з 1527 р. — шляхтичам Гойським. Спочатку населений пункт називався Єрофеївкою, яку надала на честь свого чоловіка, луцького судді Єрофея Гойського (Госького), його дружина Анна. Однак ця назва протрималася недовго.

Походження назви “Почаїв” досі не з’ясоване, хоча існує декілька легенд, одна з яких заслуговує на довір’я. В ній говориться про те, що існуючий монастир нібито був заснований ченцями Києво-Печерської Лаври, які втекли сюди у 1240 р. після зруйнування Києва монголо-татарами, і назва його походить від притоки Дніпра — Почайни. 

У королівській грамоті (апробаті) від 1557 р. на ім’я власника Почаєва Єрофія Васильовича Гойського польський король Сигізмунд II Август заборонив крем’янецькому старості направляти у містечко свого намісника для збирання мита в день ярмарку, що з давніх часів проводився під час святкування Успіння Божої Матері. Подібну грамоту мав і батько Єрофія Гойського Василь Богданович, який отримав її 20 травня 1527 р. від короля Сигізмунда І Старого, проте вона часто не виконувалася місцевими властями.

У 1564 р. ротмістр королівських військ Єрофей Гойський записав своїй дружині Анні з Козинських дідичці містечка Орлі (нині хутір Заболотний) «іменія» Почаїв, Савчиці і Комнатів. 1578 р. Почаїв, Кімнатка, Свішиці, Лаховиїв, частина Лідихова і Бережець належали до маєтків Єрофея Гойського, який у тому ж році своїй дружині Анні записує замок Крупу і містечко над р. Горинню з гарматами і “всякою стрільбою та засобами”. В XVI ст. в письмових джерелах уже згадується Почаївський православний монастир. Власниця Почаєва Анна Гойська подарувала йому 10 волок орної землі, ліси й сінокоси, а в 1579 році на її кошти було збудовано кам’яну церкву.

На користь монастиря вона з кожного свого маєтку віддавала щорічно по 30 кіп литовських грошей, а селян зобов’язувала віддавати десяту частину врожаю. У цей же час подарувала вона монастирю святиню, отриману від митрополита Неофіта — ікону Богородиці, яка незабаром прославилась як Чудотворна Почаївська Богоматір. На 1583 рік у Почаєві налічувалося 67 будинків і проживало 635 осіб. Не маючи своїх дітей, Анна Гойська у 1602 р. склала заповіт на дарування міст Почаїв, Козин та Орлі племінникам (діти сестри) Яну і Анджею, батько який Анджей Фірлей був радомським каштеляном. Від імені синів він дав клятву, що усі привілеї, які дала Гойська Лаврі, він не порушить. По смерті Анни Гойської містечко Почаїв і монастир перейшли до Фірлеїв, які відзначилися своїм нелюдським ставленням до міщан, селян та ченців. Вони у 1623 p., вчинивши збройний напад на монастир, навіть перенесли до Козина образ Божої Матері Почаївської, звідки його забрав ігумен Іов Залізо у 1647 р. за рішенням церковного трибуналу. Близько 1650 р. Федір і Єва з Бережецьких-Домашевських герба “Ястржембець” побудували велику муровану ренесансну церкву і пра­вославний монастир.

У другій половині XVII ст. населення Почаєва не раз потерпало від турецько-татарських нападів. У липні 1675 р. під керівництвом хана Кара-Мустафи три дні хазяйнувала тут татарська орда, якій так і не вдалося оволодіти монастирем. Зате вони вщент розграбували і спалили містечко. Після Домашевських Почаїв перейшов у власність до Вишневецьких, а 1740 р. як посаг Урсули Вишневецької — до Радзивилів. У 1774 р. місто дідичів князь Ян-Амор Тарновський. 1713 р. монастир офіційно прийняв унію, і в ньому поселилися василіани, якими 1730 р. була відновлена почаївська друкарня.

У зв’язку із зростанням ролі населеного пункту як торгового центру, на прохання Яна Тарновського, 9 червня 1778 року Почаїв було переведено до категорії містечок. Привілей короля Станіслава-Августа наступним чином мотивував необхідність отримання міських прав: “За щасливого панування нашого, ставимо за мету, аби край наших панств виростав у славі, а міста збільшувалися і оздоблювалися, примножувалися, обивателі в достатку збагачували свої маєтки, з тієї причини Яну-Амору графу Тарновському, каштеляну конарському-лєнчицькому, осаду міську в добрах своїх що Почаєвим зветься, і є майном його, з ласки нашої, прагнучи йому допомогти, за заслуги його перед Річчю Посполитою, за вірність нашій величності, охоче дозволяємо містечко заселяти, закладати, ставити, будувати, ровами, греблями, оборонами на свій розсуд загороджувати і захищати міщан, купців і всяких ремісників, громадян, людей будь-якого роду і стану ввозити, пристосовувати, поміщати, товар всякий туди привозити і продавати, однак за умови: що містечко це у справах, що передбачені привілеєм, до суду нашого завжди належати буде, а міщани під протекцією нашою залишатись будуть і нащадки їхні від юрисдикції тих же судів у справах недотримання привілеїв і прав поселення звільнятися не зможуть.

 

Наше

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.

система комментування CACKLE

Вибір редакції

Лис
21
Концерт Uriah Heep в Києві

Що ви зазвичай робите у вільний час? Спілкуєтеся з друзями, йдете на концерт улюбленої групи, відвідуєте кафе і торгові центри? В Києві достатньо місць, куди можна сходити на дозвіллі.

Лис
18
Чи стане на захист гідності дітей голова Тернопільської ОДА Ігор Сопель?! (Відео)

Гідність дитини: туалети у школі на Тернопільщині шокують і викликають огиду. Двічі громада подавала документи для ремонту, але двічі отримувала відмову від чиновників. Уряд Олексія Гончарука обіцяє оперативно добудувати та капітально відремонтувати наступного року сотню шкіл і стільки ж дитсадків і стадіонів. Тим часом у селі Старий Тараж на Тернопільщині школярі користуються не унітазами, а смердючими отворами в підлозі, йдеться в сюжеті ТСН.

Реклама
Загрузка...
Загрузка...
Афіша фільмів на KINOafisha.ua

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією