Популярне

Історія Кременця

Вперше Крем’янець входить в канву історичних подій під 1064 p., коли комендант Крем’янецького замку Макосій добровільно здав його польському королю Болеславу II Хороброму.

Наступна письмова згадка про Крем’янець як велике місто Галицько-Волинського князівства міститься в Іпатіївському літописі за 1226 p., коли під його стінами руські дружини розгромили об’єднані сили угорських та польських військ під командуванням короля Андрія.

У 1241 р. сюди підступив зі своїми ордами хан Батий. Після неодноразових і безуспішних спроб оволодіти укріпленням на замковій горі він зняв облогу і рушив далі на захід. У 1255 р. під стінами Крем’янця в бою проти війська Данила Галицького зазнав невдачі татарський воєначальник Куремса. Проте через кілька років у Галицько-Волинське князівство вторглася величезна орда на чолі з Бурундаєм, який 1261 р. примусив руських князів “розмітати” (знищити) Укріплення Крем’янця і ще декількох міст. Після цього місто втратило своє оборонне значення на 100 років. Ця капітуляція підірвала створену князем Данилом систему оборони краю.

Очевидно, сам процес знищення Кременецького замку не був символічним, а відбувався у присутності уповноважених Ордою осіб. Так, після знищення укріплень Володимира Бурундай сам приїхав їх інспектувати. Незадоволений наслідками пожежі, він наказав своїм людям розкопати земляні вали міста, щоб від міських укріплень не залишилось і сліду.

Великий литовський князь Гедемин у 1320 р. віддав своєму онукові Юрію Наримунтовичу Кременецький замок. У 1349 р. спалахнула війна між Литвою і Польщею за Галицько-Волинські землі. До періоду боротьби Польщі й Литви за так звану галицьку спадщину’ належить угода між польським королем Казиміром і литовськими князями, яка була укладена у 1353 р.

Окремим пунктом визначався статус Крем’янця, як спірного міста, між сторонами, що домовляються. Отже, три роки Крем’янець мав залишатися нейтральним містом, а князю Юрію Наримунтовичу, який ним опікувався, заборонялося відновлювати замкові фортифікації.

Таким чином, місто після укладення угоди залишалося фактично без нових укріплень, або мало їх зруйнованими. Тому 1354 р. воно стало легкою здобиччю литовських князів і відійшло до Любарта. Але Казимір того ж року без особливих зусиль знову відібрав його. Протягом 12 років Крем’янець не раз переходив з рук в руки, аж доки за новою угодою від 1366 р. не відійшов до Польщі.

Враховуючи значення Крем’янця для оборони держави від нападів Литви і татар, Казимір, очевидно, почав відновлювати обороноздатність замку, як це він зробив у Володимирі, де твердиню мурували з каменю. Щоправда, прямих даних щодо такої діяльності короля немає, однак відомо, що у своєму заповіті він заповів значні кошти на Крем’янецький замок.

Скориставшись смертю короля Любарт, якому належав Кременецький округ, захопив замок і утримував його до 1376-1377 рр. Протягом XV — першої половини XVII ст. Кременець став важливим ремісничо-торговельним центром Волині. 1563 р. у ньому налічувалося 737 будинків, а 1629 р. — вже 1224, кількість населення на той час становила 6,7 тис. осіб.

З 1536 до 1556 Р. власницею міста була дружина польського короля Сигізмунда І Бона Сфорца Арагонська (“сфорца” — сила італ. мовою — авт.), яка походила з відомого і могутнього роду міланських герцогів. Вона в Крем’янці ніколи не проживала, а управляла містом через своїх старост Герцика і Хвальчевського, які доклали чимало зусиль для укріплення замку.

Як виглядав Крем’янецький замок у 1545 р. довідуємося з люстрації українських замків, проведеної литовським державним писарем і водночас господарським дяком Львом Паткевичем-Тишкевичем (в інших джерелах — Лев Патей — авт.). З цього опису видно, що замок “каменною скалою мурован ест”, покладений на високій крутій горі, від міста недоступний, мав два мости, а також три муровані вежі При в’їзді в замок знаходився менший міст на Перекопі, що зводився на ланцюгах. Міст цей боронила вежа, на якій стояло 6 гармат (“dzia?”).

У лівій частині замку стояв дерев’яний дім “з моцного дерева вроблен” обпертий об мур, збудований за наказом князя Януша для потреб оборони. За цим будинком — мурована вежа з чотирма гарматами, верх якої зроблений за кошти Кузьминської волості, сусідня вежа мала також чотири гармати. У тому ж році у Крем’янецькому замку було 29 гармат, з яких 4 “соколи”, 2 мортири, 22 фальконети, 10 гаківниць, а також 33 рушниці з запасами пороху, олова, селітри і ядер. Боєзапасів було так багато, що “на оборону десяти замків могло б вистачити” і “замок той у ліпшому стані оборони знаходиться, а ніж луцький і володимирський”.

На випадок облоги в замку виготовлено просмолені дерев’яні ринви, прилаштовані до замкових флангів, що і мур охороняли, і воду спроваджували до великого мурованого резервуару, обкладеного деревом і просмоленого. При дідичі Янушу розпочато копання криниці у кам’яному грунті, в результаті було пробито 40 латрів (Klafter). Однак після його смерті роботи по спорудженню криниці були припинені.

У ревізії Кременецького замку згадується й міський ставок, який знаходився між горами Бона й Чернча. У кінці цієї величезної долини була міцна гребля з двома мостами. Більший міст (“королівський”) був під опікою шляхти, а менший — під наглядом міщан. Згодом гребля прорвалася і ставок висох. Зостався лише один потік, як свідок колишньої річки Ірва.

У 1563 р. писарем віленського скарбу князем Яном Язяковським проведена ще одна люстрація Кременецького замку, яка в частині опису замкових споруд й озброєння загалом підтвердила попередню. У той же час звернена увага на єврейське населення і міста, яке мало свою посілість поряд з польськими і руськими жителями.

У 1642 р. королевич Владислав привілеєм зрівняв Крем’янець з іншими польськими містами — Краковом, Вільном, Львовом і Варшавою. Однак 29 листопада того ж року визначенням коронної асесори королівський привілей визнано таким, що не відповідає Люблінській унії, і Крем’янцю була залишена магдебурія, але без урівнення з великими містами Польщі. На міській печатці від 1649 р. подано Крем’янецький замок у поєднанні з монограмою Ісуса Христа (символ ордену ієзуїтів).

Судячи з усього, саме тоді Крем’янцю було надано герб із зображенням срібного латинського вензеля Ісуса Христа — літер ‘I.H.S.”, увінчаних золотим хрестом, під яким три срібні цвяхи на червоному тлі. Цей герб залишився незмінним аж до приєднання Західної Волині до Російської імперії.

У 1701 р. крем’янецький староста Януш-Антоній Вишневецький офіційно запросив у місто ієзуїтів, надавши їм ряд привілеїв, які спочатку заволоділи уніатською церквою, а потім захопили Богоявленський собор. Вишневецькі, а потім Мнішеки заборгували ордену ієзуїтів великі суми (56 тис. злотих), а тому змушені були віддати Крем’янець у їх підпорядкування.

Польський король Станіслав-Август Понятовський по приїзді до Вишнівця 16 жовтня 1781 р. для зустрічі з майбутнім російським імператором Павлом І відвідав і Крем’янець. З цікавістю оглянув він колись потужний замок, а також побував у ієзуїтському коледжі.

Люстрація за 1789 р. підкреслює подальший занепад міста: “Староство знаходиться у посесїї великого стражника коронного князя Януша Сангушка. Замчисько старе на високій горі, у якому циркулярний мур лише у двох місцях, у значній частині зруйнований; у мурі брама, на ній вежа гірська повітова, а внизу — халупка, на боку муру “ізба” зі склепінням, дахом і одним вікном. В тій “ізбі” архів міський досить погано зберігається, під тією “ізбою” вежа долинна.

Після входження Волині до складу Росії Крем’янець з 1795 р. перейменували на Кременець, і він став повітовим центром Волинського намісництва.

Наше

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.


Вибір редакції

Бер
27
У чому різниця між просеко та шампанським

Просеко та шампанське — два популярних види ігристих вин, які часто асоціюються зі святковими подіями та особливими випадками. Мають спільні характеристики, які роблять їх досить схожими, але водночас різними. Кожен напій може похвалитися власними особливостями.

Бер
18
Наукова установа в Тернополі проводить збір книг для Херсону

З нагоди відзначення 210-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка та з метою поповнення бібліотечних фондів, формування книжкових поличок в укриттях та наповнити книжкові полиці в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара.

Лют
19
Які перспективи освіти в Україні в майбутньому?

Мати можливість планувати далі, аніж на наступні декілька місяців – це велика розкіш для середньостатистичного українця, який перебуває в режимі виживання, боротьби та невизначеності. Але є багато соціальних сфер, які під впливом війни починають змінюватися вже сьогодні. І чи будемо ми готові до нових реалій, коли ці зміни заведуть нас у глухий кут і вимагатимуть термінових реформ? Наприклад, яким ви бачите майбутнє української освіти, яка напряму залежить від народжуваності дітей? В 2000-х роках ми досягли відносної стабільності у своєму економічному та політичному розвитку. Саме завдяки цьому внормувалося і питання народжуваності. З ростом рівня життя зросла і народжуваність, яка в 2012 році досягла позначки в 520 тисяч немовлят.

Реклама

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією