Популярне

«Жіночі гормони – це святе!»

Про жіночу логіку чоловіки складають анекдоти: недалекі блондинки, строгі і закомплексовані брюнетки, то жінка за кермом, то одружена домогосподарка з бігудями на голові, цей список можна продовжувати і до завтра. Проте чи задумуються чоловіки про наші жіночі серця? Так, можливо і логіка в нас особлива, проте і серця особливі. Ніколи чоловіче серце не зможе відчути те, що болить у жіночого, не зможе так радіти над дрібницями, які настільки важливі для жінки…

Ірина давно знала і розуміла, що Ігор її не розуміє. Знала, що фрази на кшталт «я люблю тебе», чи «ти в мене найкраща» - давно вивчені, нічого не значущі, причому для них обох. Вона це знала, проте, не могла собі в цьому признатися. Адже визнати те, що їхні стосунки давно охололи, що вони із запального, закоханого подружжя перетворилися в співмешканців, яких пов’язує двоє вже дорослих дітей і спільний бізнес не могла. Ірина боялася собі в цьому признатися, адже це би означало, що розповіді добрих подружок про чоловікові зради – це правда, і те, що нещодавно зопалу сказала їй донька Надя: «Ти самотня жінка, тобі немає з ким поговорити, навіть накричати немає на кого, ось і вмішуєшся в моє життя…» - це теж правда. Ірина на мить присіла на краєчок дивана, закрила руки долонями і заплакала. Чогось їй хотілося довести самій собі, що це все неправда, що вони з чоловіком кохають одне одного так само, як і раніше, і згадавши про нього в її душі ще щось тріпоче, звичайно не пристрасть, так хоча б якесь жіноче, хоч крихітне, бажання. Проте, жінка нічого не відчувала, вона зі всіх сил старалась, згадувала якісь миті в житті, що колись здавалися їй щасливими, навіть вийняла старий сімейний альбом з шафи. Переглядаючи світлини, Ірина зрозуміла, що вже років зо п’ять вона не живе, як жінка в сенсі, вона як мама, як дружина, як начальниця просто прекрасна, але як жінка, вона давно померла. «Звичайно, Ігор мене зраджує, звичайно, я чіпляюсь до дорослої доньки від того, що сама давно занедбала своє особисте життя. Але одного я не розумію, чого це зі мною сталося, як і коли? Ні, я не буду звинувачувати в цьому чоловіка чи дітей, вони ніколи не хотіли мене такою бачити. Але ж що трапилося?». Ірина довго роздумувала над своїм життям, своєю долею, проте так і не знайшла відповіді на поставлене питання. Зрозуміло було лиш одне, що все, що з нею коїться в даний момент, лише її рук справа!

Ось тут Ірина і вирішила скласти для себе план, назвала його «Операція – повернення красуні!». План складався з декількох пунктів «1. Сісти на дієту. 2. Піти до косметолога, перукаря, майстра з манікюру, педикюру. 3. Оновити свій гардероб». Весь день Ірина присвятила собі коханій, виповнюючи всі пункти плану. Вже ввечері стомленого Ігоря зустрічала нова жінка, красива, доглянута і усміхнена. Проте, Ігор цього не помітив, як завжди сказав, що любить, чмокнув в щічку і пішов вечеряти. Ірина від розпачу не знала, де себе подіти. «Невже і справді не любить?» - не покидала жінку ця думка, вона проїдала її серце, душу, аж поки не вирвалась на поверхню.

Ірина влетіла в кухню, почала жбурляти посудом в оторопілого чоловіка: «Ти падлюка! Я все життя тобі присвятила, як ти міг з мене зробити страшилку, домогосподарку, стару фурію. Ти говориш, що кохаєш мене? Говориш, що я в тебе найкраща? Але ти навіть не помітив, що я сьогодні старалась бути гарною і все це для тебе. А ти не помітив, та навіть якби я і голою пройшлась перед тобою, ти б сказав, щоб я телевізор не заступала. Я від тебе йду!» Ігор все ще не розуміючи що робиться, дивився на дружину великими очима і невинно кліпав. «Зараза, ти навіть нічого мені скажеш?» Тоді Ігор обережно підійшов до дружини, легенько прикриваючи обличчя рукою, щоб не получити стусана (адже від жінки в гніві можна чекати всього), обійняв її, поцілував свою Іринку так, як цілував колись, 20 років тому. «Кохана, що з тобою? Ти ж знаєш, що ти в мене одна єдина, мені нікого не треба крім тебе, в нас міцний шлюб, прекрасні дорослі діти, ну що сталося, чого тобі бракує в житті. Я ж для тебе все зроблю! Пам’ятаєш, як жили ми в маленькій комуналці і виховували нашого Сашка, ти сказала, що хочеш, щоб ми відкрили свою справу, щоб забезпечити нашого синочка на все життя, було важко, але разом ми цього досягли, працювали як прокляті але досягли, потім, як народилася Надійка, ти сказала, що нам треба власний дім, ми і його придбали… Пам’ятаєш, 25 років тому, перед Богом і людьми я поклявся тебе любити, оберігати все життя. Ти скажи, сонечко, може я щось не те роблю, скажи і я все виправлю…».

Ірина стояла перед чоловіком, їй перед очима промайнуло все життя, всі проблеми, всі радості, і тут жінка зрозуміла, що все це переживала лише з ним, лише він її підтримував, радів з нею і плакав. «Хм, і чого це я? Знову надивилася жіночих серіалів, дурепа. Інші жінки за такого чоловіка все б віддали, а я в нього тарілками жбурляю…» від цих думок Ірині стало водночас соромно і смішно.

— Пробач, коханий, — винувато проворкотіла жінка, - розумієш...

— Розумію, - з усмішкою відповів чоловік, — жіночі гормони – це святе! Повір, за 25 років сімейного життя, це я знаю точно!

Зоряна Деркач
Всі статті автора

Колонка

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.

система комментування CACKLE

Вибір редакції

Реклама

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією