Популярне

Своя чужа матір

"... Прости. Я намагалася боротися. Я не жила, я весь час вела боротьбу: із собою, тобою, долею, самим Богом. Я хотіла всім довести, що мене не зламати, що я сильна. Проте довела лише, що зрадлива жінка і погана мати. Прости мій коханий, прости моя донечко. Але я покинула вас лише заради вашого ж добра, адже життя зі мною для вас перетворилося б на жахіття!..." Іринка вкотре перечитувала ці рядки. Десять років день в день дівчина перечитувала листа і не могла зрозуміти, що її мати мала на увазі, чому так вчинила. Вона намагалася зрозуміти, навіть простити, вичавлювала із душі хоча б найменші краплі жалю чи співчуття, та чомусь окрім образи та ненависті там нічого не залишилось...

Ірині зараз 24 роки. Дівчина, закінчивши вуз стала успішним економістом, працює у провідній компанії. Життя наче показало зелене світло, і дало зрозуміти, що поки можна розслабитися і насолоджуватися успіхами, коханням та сімейним затишком. Проте, щоночі заплющуючи очі, дівчина уявляла себе семирічною дівчинкою. Уявляла, як вони втрьох: матуся, татко і їхня кохана донечка каталися на каруселях, як їли солодку вату і татко назвав її маленьковою замазурою, згадувала як мати цілувала її носика, і називала маминою принцесою. А потім раптом переносилася на пять років вперед, коли мама нічого не пояснивши залишила їх, кинувши на стіл цього листа. Згадувала, як сумував і плакав татко, як почав пити, і помер за рік від інсульту. Згадувала і дитячий притулок, і бідність, і шматок черствого хліба на сніданок... Стільки всього трапилося... І закінчувалися ці роздуми одним: "Дякую тобі Господи, що не дав впасти, не дав ступити на невірний шлях. Бережи Господи всіх сиріт світу. Та прийми татка до себе..." Тоді пять хвилин плакала і засинала...

Проте тієї ночі її спокійний сон перервав тривожний дзвінок.

- Доброго вечора, вибачте, що так пізно але чи можу я поговорити з пані Іриною?

- Я вас слухаю.

- Пані Ірино, до нас у лікарню пивезли жінку, вона стверджує, що ваша мати, жінка потрапила у автокатастрофу. Вона у важкому стані. Чи не могли б ви приїхати і привезти їй деякі речі...

Дівчину неначе вдарило струмом.

- Вибачте, ви напевне помилилися але моя мати померла десять років тому, - згарячу випалила дівчина і поклала слухавку.

"Але як вона могла. Отже, вона тут, у місті і навіть не навідалася, а коли з нею щось сталося, тоді й згадала, що моє рідню..." Дівчина то гнівалася, то плакала, в думках творився хаос, вона не знала що має робити. Вона не знала чого дужче хоче: покинути матір зараз як вона зробила це колись чи поїхати і глянути ненависним поглядом в материнські очі. Ірина впопихах натягла джинси накинула на плечі пальто і побігла. Вона не усвідомлювала, що з нею коїться. Зупинивши таксі, дісталася до лікарні. Зайшовши до материної палати, дівчина наче отямилася. На ліжку лежала не її матір, а якась старенька, дуже худа, зморена жінка. Вона на якусь мить навіть подумала, що лікарі помилилися, це не могла бути її мама. Проте, тільки-но Ірина хотіла вийти, як квола худорлява жінка розплющила очі. Ірина налякалася, не червоно-темних захмелілих очей, а того, що в них вона і справді впізнала материні.

- О Боже, це насправді ти? - із якоюсь огидою сказала дівчина,- що з тобою трапилося. Ти що нас покинула, щоб стати бомжихою?

- Доню... Ти така гарна! Підійди я тебе поцілую, - жінка хотіла звестися і схопити дівчину за руку але не змогла і впала на ліжко. - Якщо ти колись зможеш, то прости, я тобі залишила листа, в якому все розповіла. Зараз я помираю. Нарешті мої моитиви почуті і Господь обірве моє нікчемне життя. Але благаю перед тим, як я піду скажи, що ти мене прощаєш.

- Тебе прощаю? Та хто ти така, щоб я тебе прощала, я на чужих жінок не можу тримати зла. Моя мати померла ще десять років тому, а ти чужа жінка тому прощай...

Ірина наче пулею вилетіла з плати, гримнувши дверима так, що по всьому відділенню пішло відлуння.

- Ви поговорили з мамою? - в навздогін крикнув їй лікар.

- Вибачте але ви помилилися це не моя мама.

З того часу пройшов майже місяць. Щодня Ірина намагалася забути ту страшну ніч, переконати себе що мама й справді померла, що то була чужа жінка. Проте серце так нило, що здавалося хоче вискочити із грудей і полетіти туди в ту палату, взяти ту бідну жінку за руку і ніколи нікуди не відпускати. Зранку збираючись на роботу, Ірина почула дзвінок в двері. Відчинивши їх, побачила курєра, котрий тримав в руках листа. Розписавшись, здивована дівчина попрямувала до кімнати.

"Привіт моя доню. Я знаю. що не маю права тебе так називати, проте хочу. щоб ти знала чому все так сталося. Якщо ти читаєш цього листа, значить мене вже немає на світі. Я тебе дуже люблю, моя дитинко. І знай, все, що я робила, я робила - лише заради тебе. Доню, я алкоголічка, і була нею ще до твого народження. Довгий час я лікувалася, твій батько, Царство йому Небесне, прагнув поставити мене на ноги. Через це ми постійно говорили, тобі, що я, то в санаторії, то у відрядженні. А я просто запивала. Мене би вже ніхто не врятував. Я бачила як страждав твій тато, як він піклувався про тебе, я думала, що після того, як я вас покину, він знайде собі когось кращого. Сам Господь знає, як я побивалася, коли дізналася, що він помер. Я намагалася покінчити з собою, але Господь не хотів забрати мою нікчемну душу і якісь люди врятували мене. Пости мене моя кохана дитинко. Твоя чужа матір..."

... Ірина стояла на цвинтарі і плакала. Їй було водночас важко і чогось радісно. Наче тягар, вагою в десять років, зпав з грудей. Вона знає, що її мама і татко знову разом, і знову з нею, і що найголовніше - знову щасливі...

Зоряна Деркач
Всі статті автора

Колонка

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.

система комментування CACKLE

Вибір редакції

Лис
21
Концерт Uriah Heep в Києві

Що ви зазвичай робите у вільний час? Спілкуєтеся з друзями, йдете на концерт улюбленої групи, відвідуєте кафе і торгові центри? В Києві достатньо місць, куди можна сходити на дозвіллі.

Лис
18
Чи стане на захист гідності дітей голова Тернопільської ОДА Ігор Сопель?! (Відео)

Гідність дитини: туалети у школі на Тернопільщині шокують і викликають огиду. Двічі громада подавала документи для ремонту, але двічі отримувала відмову від чиновників. Уряд Олексія Гончарука обіцяє оперативно добудувати та капітально відремонтувати наступного року сотню шкіл і стільки ж дитсадків і стадіонів. Тим часом у селі Старий Тараж на Тернопільщині школярі користуються не унітазами, а смердючими отворами в підлозі, йдеться в сюжеті ТСН.

Реклама

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією