Популярне

Вдома - зразковий син, на вулиці - бандитська "шестірка"

Тепер в нього синочок, задля якого він готовий на все. Тепер він віддає всю увагу, всю любов і прихильність своїй сім’ї. Він памятає своє дитинство, молодість, котрі пройшли без батьківської уваги. Він знає, що таке жити сиротою, при живих батьках. Він знає, що таке боятися вийти з дому або не хотіти до нього повертатися. Ігор розповів мені, що таке життя дитини, котру виховує вулиця, які існують закони вуличного життя і що буває з тими, хто їх не виконує...

Ігор ріс у звичайній тернопільській родині. Мати - бухгалтер, батько - інженер. Батьки з усіх сил старалися зробити все, щоб дитина ні в чому собі не відмовляла, ось і працювали з ранку до вечора. Але батьки не розуміли, чого їхній син, задля якого вони щодня так гнули спину, ходить весь час незадоволений, похмурий, а іноді просто з ними не хотів спілкуватися. Не знали, не розуміли, що малому Ігоркові потрібні були не іграшки, не солодощі, а батьківська увага і любов...

В їхньому під’їзді жив ще один хлопець на імя Сашко. Вони були ровесниками. Ходили в один дитячий садок, потім у школу. Та дружби між хлопцями не було. Сашко був фізично сильніший від Ігоря, отож вже із самого дитячого садку знущався над ровесником, змушуючи йому прислуговувати: то гроші всі відбере, то обід, то заставить до магазину збігати і т.д. Ігор соромився все розповісти батькам, а стати проти сильнішого не вистачало мужності. Згодом, Сашко зв’язався із бандитською компанією. Ігоря він, звичайно ж, потяг за собою.

"Ти не уявляєш, що там виробляли з такими як я - слабодухими, нещасними дітьми, - розповідає мені мій знайомий. - Якщо хто не хотів поцупити гроші з дому, того били. Одного разу нас "шестірок" позбирали докупи і показали, що з нами буде, якщо ми не будемо слухатись. А показали на прикладі іншого, такогож як ми. Його поставили перед нами навколішки і почали ломати пальці на руках один за одним. Ця картина настільки мене налякала, що я продав з дому свого улюбленого комп’ютера, щоб їм заплатити".

Проте бандити так і не відчепилися від хлопця. Одного разу Ігор потрапив в реанімацію із сильним струсом мозгу. Батькам хлопець сказав, що впав і вдарився головою об асфальт. А що ж було насправді? "Головний у цій компанії був веселим хлопцем, любив різні розваги. Ось хлопці і вирішили повеселитися. Поставили нас "шестірок" в один рядочок, а на голови поклали нам пусті бляшанки з-під пива. Ось вони помахом ноги збивали ці бутилки з голови. Того, хто налякається, присяде чи зігнеться, одразу ж били по печінці. Я не налякався, не зігнувся, мені просто попали ногою не по пляшці, а по голові", - розповідає Ігор.

Це була остання крапля у чаші терпіння юнака. Вийшовши з лікарні, хлопець не хотів нікуди виходити, не хотів нікого бачити. Батьки і тоді нічого не розуміли, більше того, вони сварили Ігоря, мовляв, що ти викабелюєшся. Того вечора Ігор начебто пішов виносити сміття. Проте відро наповнене сміттям так і залишив біля підїзду. Він вирішив піти з дому, поїхати до іншого міста - бомжувати, працювати на будівництві, будь-де, аби не бачити ці «бандитські морди», аби не бути більше жертвою.

Ігор поїхав до Києва. Там у нього жив друг по переписці по Інтернету. Звали хлопця Вадим. Він прихистив юнака, не запитуючи що трапилося, адже бачив, що хлопець був на межі нервового зриву...

Мати з батьком не помітили, що Ігоря весь вечір не було вдома. Не помітили батьки, що його не було і всю ніч. Мовляв, гуляє десь наш синок, він це полюбляє, от невдячний... Проте, наступного дня, коли мати повернулася з роботи, вона помітила, що сина так і не було вдома. Вона спочатку ошаліла від злості, аж потім почала хвилюватися. Почекали батьки ще день, а тоді почали ходити по знайомим, пішли до школи і ніде їм ніхто нічого не сказав. Подали у розшук до міліції, проте і це не давало ніякого результату. Що ж трапилося із їхнім синочком?

Аж одного вечора у двері подзвонили, відчинивши їх, вони побачили незнайомого юнака, котрий впав на коліна і почав плакати. "Це вони, це вони його вбили і десь закопали, - надривним голосом говорив хлопець. - Ви не знаєте, ви нічого не знаєте, так само як і мої батьки. Чого ви не бачите, що коїться із вашотю дитиною? Як ви можете? Я не хочу, щоб і мене вбили", - все кричав хлопець, притиснувшись до ніг Ігоревої матері. Тоді хлопець (а була це одна із "шестірок" у тій компанії) все розповів, що зними робили, як до них ставилися, розповів чого Ігор потрапив до лікарні...

Мати вже третій день ходила сама не своя, вона не знала що робити: звертатись до міліції, шукати далі, чи взагалі померти від туги. Аж раптом подзвонив Ігор. "Я тоді вибачився, памятаю дуже плакав і просив пробачення. Проте, на мій подив мати не лаяла мене, а сама просила пробачення, і, що ще дивніше, просила нікуди не їхати, а чекати на неї там", - розповідає Ігор.

Батьки хлопця вирішили не зв’язуватись з бандитами, адже хто його знає, які у них зв’язки і чи не має в них знайомих і в міліції. Вони всіма силами рятували свою дитину. Похапцем продали квартиру, звільнилися з роботи і переїхали до Києва...

Сьогодні Ігорю двадцять пять. Минулого року він одружився, а тиждень тому став батьком. Він якраз повертався із пологового, коли я його побачила. Він розповів мені цю історію заради того, щоб батьки котрі її прочитають, уважніше пригледілися до своїх дітей, можливо їм потрібні не ваші гроші, не іграшки, солодощі, а саме ви -найближчі, найдорожчі люди на світі. "Уважніше придивіться до очей вашої дитини, можливо вони не говорять, вони кричать з мольбою про допомогу, підтримку та любов"!!!

Зоряна Деркач
Всі статті автора

Колонка

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.

система комментування CACKLE

Вибір редакції

Лис
21
Концерт Uriah Heep в Києві

Що ви зазвичай робите у вільний час? Спілкуєтеся з друзями, йдете на концерт улюбленої групи, відвідуєте кафе і торгові центри? В Києві достатньо місць, куди можна сходити на дозвіллі.

Лис
18
Чи стане на захист гідності дітей голова Тернопільської ОДА Ігор Сопель?! (Відео)

Гідність дитини: туалети у школі на Тернопільщині шокують і викликають огиду. Двічі громада подавала документи для ремонту, але двічі отримувала відмову від чиновників. Уряд Олексія Гончарука обіцяє оперативно добудувати та капітально відремонтувати наступного року сотню шкіл і стільки ж дитсадків і стадіонів. Тим часом у селі Старий Тараж на Тернопільщині школярі користуються не унітазами, а смердючими отворами в підлозі, йдеться в сюжеті ТСН.

Реклама

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією