Популярне

Одна на двох

Із Назаром я дружу ще із незапам’ятних часів. У ранньому дитинстві коли ми ще були карапузами, не було таких випадків, аби хтось не поділився своїми іграшками та кубиками. Згодом, цілими днями разом шукали пригод: гралися в машинки, їздили на риболовлю, льопалися у ставку. У нас було все і завжди одне на двох.

За дивним збігом обставин склалося так, що й закохалися вперше ми у одну і ту ж дівчину. Тоді нам було по 13. Назар відпочивав у літньому таборі, а у мене в сусідньому селі жила бабуся. Протягом двох тижнів, щовечора я приходив до свого друга по крові та потрапляв водночас і на дискотеку. На музику мене не тягнуло, але образити Котика, як називали ми Назара (за паспортом він Кітковський) я не смів і не міг.

Після перших відвідин табору знову далися взнаки роки проведені разом. Нам обом впала в око одна дівчина. Носила вона прекрасне ім’я - Віка. Назар через свою сором’язливість не наважився мені повідати про власні почуття. Коли він уже дізнався, що Віка й мені припала до смаку, розсердився, та, як розповідав уже згодом, прийшов до себе у кімнату й зривав усю злість на дерев’яній стінці із якої пізніше потрібно було змивати власну кров. В ті дні він був надзвичайно знервований та сердитий. Та про образи й мови не було. Ми вирішили, що дівчина і тільки вона повинна зробити вибір. Назар вирішив відступити.

Але пригоди на цьому не завершилися. Я, Котик та мої друзі із бабусиного села, у 13 поводилися, мов бувалі «каваляри». Із табору після дискотеки, забирали дівчат на пікнік, де велися веселі розмови, говорилося чимало слів кохання, а найкмітливіші, навіть, пізнавали п’янкі пахощі перших палких поцілунків. Я до останніх щасливчиків не належав. Сором’язливий, мовчазний парубок, який у своєму найближчому колі друзів, запрошених дівчат і тієї єдиної, я завжди залишався наодинці із своєю журбою. Віку більше приваблювали веселі посиденьки та молодецька гульня навколо вогнища, а не якийсь там нудненький хлопчина, котрий при ній і слів дорадно до купи зв’язати не міг. Та Віка – це зовсім окрема історія. Назар же шукав утіхи в інших дівчатах. Юля йому з першого погляду не сподобалася – це ще нічого не означає – казав Назар. Головне, що подобаюся їй я. Їх стосунки завершилися буквально через кілька тижнів. Минув один рік… І знову літо, табір, і знову Віка, й знову Юля. За цей час вони обидві стали, великими дівульками. Не соромлячись підходили до нас першими, слізливо завжди прохали ввечері принести їм, чогось, так би мовити до вечері. Із самого малечку ми з Назаром вчилися все робити разом. Разом ловили рибку велику і маленьку, разом починали їздити на велосипеді, разом закохувалися і вперше поцілувалися з одною і тією ж дівчиною. От-такий то, у мене справжній друг і брат.

Михайло Мельничук
Всі статті автора

Колонка

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.


Вибір редакції

Бер
27
У чому різниця між просеко та шампанським

Просеко та шампанське — два популярних види ігристих вин, які часто асоціюються зі святковими подіями та особливими випадками. Мають спільні характеристики, які роблять їх досить схожими, але водночас різними. Кожен напій може похвалитися власними особливостями.

Бер
18
Наукова установа в Тернополі проводить збір книг для Херсону

З нагоди відзначення 210-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка та з метою поповнення бібліотечних фондів, формування книжкових поличок в укриттях та наповнити книжкові полиці в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара.

Лют
19
Які перспективи освіти в Україні в майбутньому?

Мати можливість планувати далі, аніж на наступні декілька місяців – це велика розкіш для середньостатистичного українця, який перебуває в режимі виживання, боротьби та невизначеності. Але є багато соціальних сфер, які під впливом війни починають змінюватися вже сьогодні. І чи будемо ми готові до нових реалій, коли ці зміни заведуть нас у глухий кут і вимагатимуть термінових реформ? Наприклад, яким ви бачите майбутнє української освіти, яка напряму залежить від народжуваності дітей? В 2000-х роках ми досягли відносної стабільності у своєму економічному та політичному розвитку. Саме завдяки цьому внормувалося і питання народжуваності. З ростом рівня життя зросла і народжуваність, яка в 2012 році досягла позначки в 520 тисяч немовлят.

Реклама

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією