Михайлівська церква побудована в 1856 р. на кошти житомирського купця Михайла Хаботіна.
У середині 19-го століття в місті переважна більшість православних церков були дерев'яними; кам'яна церква стояла лише на Цвинтарі Святого Якова. Водночас тільки кам'яних римо-католицьких храмів було чотири. Житомирський купець Михайло Хаботін взявся на власні кошти побудувати для православних парафіян православний храм. За задумом Хаботіна, нова церква не повинна була підкорятися ні духовній,ні світській владі.
Загальні витрати на храм склали величезну суму - близько 37 тисяч рублів. Це майже вдвічі перевищувало річний бюджет Житомира, який в ті роки коливався в межах 20 - 21 тисяч рублів. Але, незважаючи ні на що, благодійник здійснив свій задум, і в 1856 році Свято-Михайлівська церква була освячена.
У 60-х роках XX століття радянська влада припинила діяльність церкви, в приміщенні розташовувалося Товариство «Знання», а згодом - театр ляльок.
21 листопада 1991 приміщення храму було повернуто релігійній громаді, почалися служби. Настоятелем був призначений ієрей Богдан Бойко.
У соборі служать 8 священиків, у неділю відправляється три божественних літургії. У храмі діє недільна школа, де зараз навчаються близько 500 дітей. При церкві функціонує бібліотека.
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Просеко та шампанське — два популярних види ігристих вин, які часто асоціюються зі святковими подіями та особливими випадками. Мають спільні характеристики, які роблять їх досить схожими, але водночас різними. Кожен напій може похвалитися власними особливостями.
З нагоди відзначення 210-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка та з метою поповнення бібліотечних фондів, формування книжкових поличок в укриттях та наповнити книжкові полиці в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара.
Мати можливість планувати далі, аніж на наступні декілька місяців – це велика розкіш для середньостатистичного українця, який перебуває в режимі виживання, боротьби та невизначеності. Але є багато соціальних сфер, які під впливом війни починають змінюватися вже сьогодні. І чи будемо ми готові до нових реалій, коли ці зміни заведуть нас у глухий кут і вимагатимуть термінових реформ? Наприклад, яким ви бачите майбутнє української освіти, яка напряму залежить від народжуваності дітей? В 2000-х роках ми досягли відносної стабільності у своєму економічному та політичному розвитку. Саме завдяки цьому внормувалося і питання народжуваності. З ростом рівня життя зросла і народжуваність, яка в 2012 році досягла позначки в 520 тисяч немовлят.
Одна із основних причин - бажання радикалізувати настрої російського й частини українського суспільства, спровокувати готовність до різноманітних насильницьких дій.
На перехресті «Берегиня-Об’їзна» аварія. Корок вже від кільця на Петриків і буде більший. На місці є кілька швидких.